Мармур (рос. мрамор, англ. marble, нім. Marmor) – карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок перекристалізації вапняку або доломіту.

Складається головним чином з кальциту, інодi з домішками доломіту. Колір білий. Мармур з домішками – рожевого, жовтого, сірого й чорного кольорів. Твердість 3. Густина в залежності від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стисненню 100–250 МПа; опір зламу 10–30 МПа; водопоглинання 0,15–0,50%; пористість не більша за 1%. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю відрізняються дрібнокристалічні М. із зубчатим зв’язком зерен. М. відрізняються винятковою різноманітністю забарвлення і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні відміни (статуарний, скульптурний М.) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину і створювати відтінки.

Утворюється внаслідок перекристалізації вапняку в земній корі при високій температурі і високому тиску.

Розрізняють:

• мармур бергамаський (тонкозернистий білий різновид ангідриту);
• мармур ольдендорфський (торговельна назва мармуроподібного ангідриту).

Мармур широко використовують для скульптурних робіт, для виготовлення електричних щитків, як облицьовувальний матеріал у будівництві тощо. В хімічних лабораторіях його застосовують для добування вуглекислого газу.

Мармур буває забарвлений домішками в найрізноманітніші кольори: білий, рожевий, сірий, червоний, чорний тощо. Легко піддається механічній обробці.

Склад мармуру при метаморфізмі не міняється. Вихідні карбонатні породи — або вапняки, або доломіти. Відповідно, мармур складається з кальциту (карбонату кальцію), або доломіту (карбонату кальцію і магнію), або з обох мінералів.

Забарвлення мармуру залежить від домішок. Зазвичай вона світла, проте присутність навіть доль відсотка силікатів, оксидів заліза і графіту наводить до фарбування породи в різні кольори і відтінки, включаючи жовтий, коричневий, червоний, зелений і навіть чорний; бувають і строкаті, різноколірні мармури.

Деякі різновиди мармуру — дрібнозернисті, інші настільки грубозернисті, що зерна кальциту помітні неозброєним оком. Найбільш коштовними вважаються дрібнозернисті білі мармури, які використовуються в скульптурних роботах.

Породи групи мармурів міцні, досить зносостійки, декоративні, добре обробляються і легко поліруються. Їх щільність вагається від 2,3 до 2,6 т/м³, міцність на стискування — від 30 до 153 Мпа, твердість за шкалою Мосса складає 2,5-5, водопоглинання знаходиться в межах від 0,02 (Travertino).

Найбільшою популярністю користуються мармури Італії. Знаменитий білий скульптурний мармур добувається біля Каррари в Тоскані. Впродовж багатьох століть каррарський мармур вважається незвичним природним матеріалом, чи не одним з чудес світу — адже він здатний пропускати світло на глибину до 4 см! Саме з ним працював Мікеланджело. Білий, блискучий, такий, що легко піддається шліфовці, цей камінь і у наш час використовується для найскладніших і вишуканіших робіт в скульптурі і архітектурі.

Заслуженою славою користується і Паросський жовтуватий мармур, що добувається в Греції. Цей камінь послужив матеріалом для старогрецьких скульпторів, чиїми роботами ми захоплюємося і сьогодні. У США значні товщі мармуру залягають в східній частині країни — в Аппалачах і інших районах. Видобуток мармуру ведеться також в Північній Африці. Крупне родовище доломітових мармурів знаходиться в Натале (ЮАР).

Поклади мармуру є також на Кубі, у Франції, Норвегії і інших країнах.

У Росії родовищ мармуру порівняно мало: Коєлга, Першинськоє, Кибік Кордон (Східний Урал, Саяни), — і це майже все. Є родовища в Іркутської області, в Південній Якутії і на Кольському півострові, але вони розроблені слабо.

У СНД відомо близько 400 родовищ порід групи мармурів з сумарними запасами більше 100 млн. м³.  В Україні М. є на Закарпатті, на Донбасі, в Криму. Добувають М. в осн. в кар’єрах, рідше підземним способом. Для одержання монолітних блоків використовують каменерізні машини, канатні пилки, врубові машини, буроклиновий спосіб. З давніх-давен М. використовують у скульптурі та для архітектурного оздоблення споруд.

Крупні поклади мармуру є у Вірменії і Грузії. У Вірменії розробляються Іджеванське, Агверанське, Хорвірабське родовища коричневого мармуру, рожевого мармуру і чорного мармуру; у Грузії — Лопотське, Молітське, Салієтське родовища сірого мармуру, сіро-червоного мармуру і червоного мармуру.

Особливо багаті родовищами мармуру республіки Середньої Азії. В Узбекистані відомі кремові мармури і рожеві мармури Газганського, сірі, темно-сірі мармури і рожеві мармури Аман-кутанського родовищ. А білий дрібнозернистий скульптурний мармур Мальгузарського родовища в Узбекистані, по оцінках фахівців, навіть перевершує прославлений каррарський.